Любительський кубок України "Двітькові стежки", м. Вінниця

Ще в минулому сезоні коли тільки почала їздити на велосипеді, друзі мені говорили що ЛКУ за мною плаче).Ну що раз сказали то треба їхати. І так мій перший старт на ЛКУ ( і далеко не останній) в м. Вінниця, "Дітькові стежки". Поїхала разом з колегою по команді "Веломан Екстрим" Сергієм Гоменюком. На гонку приїхали в день старту, трасу толком не прикатали, просто подивились (не робіть так!). Про трасу: Траса ну дуже кльова, з купою всяких вкусняшок, крута технічна частина, але перед стартом не вдалось прикатати, то вирішила деякі елементи обїжджати, щоб не натупити на них, ще б додали один підйомчик, так щоб наверніка). Взагалі траса на фізуху і на техніку, я думаю кожен оцінив чого він вартує і над чим потрібно працювати. Про організацію: Організація дуже сподобалась, траса шикарно підготовлена і продумана, розмітка на вищому рівні, іменні номерки це кльово, смс з результатами гонки то приємно, зразу видно, що організатори дбають про своїх учасників, регламент стартів чітко витриманий, онлай трансляція це щось новеньке, кароч орги молодці! Як їхалось: Старт зразу в підйом, що-що, а на цій гонці підйоми заходили дуже добре, дорогоцінні секунди втрачала на технічних моментах. Зробила висновок, що "я сільна дєвочка, але не технічна" (але це поправімо). Практично на кожному кругу спадала цепка (напевно я щось роблю не так) і приходилось спішуватись поправляти. На останньому пятому колі десь на середині дистанції цепка порвалась і почалось найгірше: травма коліна, яка особливо ненапрягає при їзді на велосипеді, змушувала страждати при ходьбі і бігу, Але боротись треба до кінця і в результаті фініш на пятій позиції. Висновок: щоб нормально їхати, треба приїхати за день-два, щоб нормально прикатати трасу, і на гонку їхати без травм, бо то трохи напрягає. В мне все, їдем далі...


Поділитися в соц мережі